среда, 13 февраля 2013 г.

НАТЮРМОРТ (Бродский)



Verra la morte e avra i tuoi occhi.
C. Pavese

«Придет смерть, и у нее
будут твои глаза»
Ч. Павезе

1

Вещи и люди нас
окружают. И те,
и эти терзают глаз.
Лучше жить в темноте.

Я сижу на скамье
в парке, глядя вослед
проходящей семье.
Мне опротивел свет.

Это январь. Зима
Согласно календарю.
Когда опротивеет тьма.
тогда я заговорю.

2

Пора. Я готов начать.
Неважно, с чего. Открыть
рот. Я могу молчать.
Но лучше мне говорить.

О чем? О днях. о ночах.
Или же - ничего.
Или же о вещах.
О вещах, а не о

людях. Они умрут.
Все. Я тоже умру.
Это бесплодный труд.
Как писать на ветру.

3

Кровь моя холодна.
Холод ее лютей
реки, промерзшей до дна.
Я не люблю людей.

Внешность их не по мне.
Лицами их привит
к жизни какой-то не-
покидаемый вид.

Что-то в их лицах есть,
что противно уму.
Что выражает лесть
неизвестно кому.

4

Вещи приятней. В них
нет ни зла, ни добра
внешне. А если вник
в них - и внутри нутра.

Внутри у предметов - пыль.
Прах. Древоточец-жук.
Стенки. Сухой мотыль.
Неудобно для рук.

Пыль. И включенный свет
только пыль озарит.
Даже если предмет
герметично закрыт.

5

Старый буфет извне
так же, как изнутри,
напоминает мне
Нотр-Дам де Пари.

В недрах буфета тьма.
Швабра, епитрахиль
пыль не сотрут. Сама
вещь, как правило, пыль

не тщится перебороть,
не напрягает бровь.
Ибо пыль - это плоть
времени; плоть и кровь.

6

Последнее время я
сплю среди бела дня.
Видимо, смерть моя
испытывает меня,

поднося, хоть дышу,
эеркало мне ко рту,-
как я переношу
небытие на свету.

Я неподвижен. Два
бедра холодны, как лед.
Венозная синева
мрамором отдает.

7

Преподнося сюрприз
суммой своих углов
вещь выпадает из
миропорядка слов.

Вещь не стоит. И не
движется. Это - бред.
Вещь есть пространство, вне
коего вещи нет.

Вещь можно грохнуть, сжечь,
распотрошить, сломать.
Бросить. При этом вещь
не крикнет: «Ебёна мать!»

8

Дерево. Тень. Земля
под деревом для корней.
Корявые вензеля.
Глина. Гряда камней.

Корни. Их переплет.
Камень, чей личный груз
освобождает от
данной системы уз.

Он неподвижен. Ни
сдвинуть, ни унести.
Тень. Человек в тени,
словно рыба в сети.

9

Вещь. Коричневый цвет
вещи. Чей контур стерт.
Сумерки. Больше нет
ничего. Натюрморт.

Смерть придет и найдет
тело, чья гладь визит
смерти, точно приход
женщины, отразит.

Это абсурд, вранье:
череп, скелет, коса.
«Смерть придет, у нее
будут твои глаза».

10

Мать говорит Христу:
- Ты мой сын или мой
Бог? Ты прибит к кресту.
Как я пойду домой?

Как ступлю на порог,
не поняв, не решив:
ты мой сын или Бог?
То есть, мертв или жив?

Он говорит в ответ:
- Мертвый или живой,
разницы, жено, нет.
Сын или Бог, я твой.

пятница, 1 февраля 2013 г.

Що таке "Ідеальне місто"

Еще


"Платформа" побувала на лекції Енріке Пеньялоса "Ідеальне місто" в Києві та занотувала найцікавіше.
Місто є засобом для способу життя. Коли забезпечені люди на дозвіллі відвідують культурні заходи, для малозабезпечених верств населення саме вулиці містастають єдиною альтернативою телебаченню як способу провести свій вільний час.
На жаль, сучасні міста є вигіднішими для пересування автівок, а не життя людей. Ми повинні зробити все, щоб це було не так.
Ідеальне місто – те, в якому людям подобається бути на вулиці. Люди не використовують громадський простір міста лише для пересування – вони там спілкуються, відпочивають, цілуються. Тому пріорітетом міської влади має бути розвиток громадського простору.
Щоб бути щасливими, ми мусимо ходити. Ми повинні ходити так само, як олені – бігати, а пташки – співати.
Місто повинне бути зручним для вразливих: дітей та людей похилого віку. Ми забуваємо про це, бо люди, які проектують міста, – це дорослі, які пересуваються автомобілями.
Тротуари – найважливіший елемент інфраструктури демократичного міста. Проте в сучасних містах автомобільні дороги часто перекривають пішохідний простір, витісняючи його у підземні переходи. Ненормально те, що такий стан справ вважається нормальним. Міста побудовані для людей, а не для машин, то чому машини їздять поверхнею землі, а люди змушені ходити під землею?
Симптомом хворого міста є відвідання торгового центру як єдиний спосіб проведення дозвілля його мешканців. Я ніколи не повернуся до того міста, де на запитання "Куди мені можна піти погуляти, подивитися на людей?" портьє відповідає: "До торгового центру".
Навіщо будувати нові відділки міліції, якщо можна побудувати парк? Криміногенний район у центрі міста, який був нашою великою проблемою в Боґоті, ми знесли, а на його місці посадили парк. Тепер замість 23 гектарів гетто в нас парк у центрі міста.
Нашими цінностями є діти і освіта – це насправді важливо. Тому в Боґоті ми побудували багато громадських бібліотек, якими щомісяця користуються 400 тисяч людей.
У громадському просторі ми всі є рівними, незалежно від наших ієрархій. Тому в Боґоті ми проклали сотні кілометрів пішохідних шляхів і велодоріжок, давши всім громадянам, незалежно від виду транспорту, яким вони користуються, окреме місце для пересування. 
Усі громадяни є рівними перед законом. Тому якщо в автобусі їде 80 пасажирів, у них має бути у 80 разів більше прав на дорозі, аніж в однієї людини в персональному авто. Відтакгромадський транспорт повинен мати набагато більші привелеїв на дорогах порівняно з автівками.
Туризм є насамперед пішохідним, тому всі розвинені міста світу мають розвинений громадський пішохідний простір.
Береги річок повинні однаковою мірою бути доступними для всіх громадян міста. На жаль, більшість берегів річок у містах забудовано дорогами, і споглядати їхню красу можуть тільки автомобілісти. Треба міняти такий стан справ і перетворювати ці дороги на алеї та пішохідні тераси, аби щонайбільше людей могли насолоджуватися особливою атмосферою, яку створюють річки. У Боґоті в нас немає такої гарної річки, як ваш Дніпро, але ми все одно зробили пішохідними береги наших водних каналів. Мешканцям міста дуже подобається.
Стан транспортної системи погіршується в оберненій пропорції до збагачення суспільства. Чим більше людей користуються приватними автомобілями, тим більші затори на дорогах вони створюють.
Ефективними стратегіями у вирішенні транспортної проблеми є обмеження використання приватних авто та відокремлення спеціальних дорожних смуги для громадського транспорту. 
Транспортна система Transmillenio, яку ми збудували у Боґоті, є чимось середнім між метро (бо має окремі дорожні смуги і станції замість звичних зупинок) і автобусом (бо транспортним засобом є власне автобуси з двома-трьома відділеннями). 
Transmillenio дуже вигідно відрізняється від громадського транспорту, до якого ми звикли: вона не знає заторів; працює набагато швидше за рахунок різних типів маршрутів, звичайних та експресів; є популярною і відтак рентабельною.
Позбутися заторів, будуючи ширші шосе, які своєю чергою можуть вмістити більшу кількість автівок, неможливо. Для утворення затору важлива не кількість машин, а відстань, яку проїжджає кожна машина.
Київ – дуже красиве місто. Воно має великий потенціал, але також і багато насущних проблем, які мають бути вирішені. Я звернув би особливу увагу на тротуари, де масово паркуються автомобілі, та проблему заторів на дорогах. Впевнений, що ці проблеми колись так чи інакше будуть розв'язані, проте від міської влади залежить, коли саме. Я приїхав сюди, аби чомусь їх навчити.
Нам треба не тільки мріяти, але й будувати свої мрії вже сьогодні. Не треба чекати, що хтось зробить це за нас.
Усі людські істоти – священні, не забуваймо про це.


Що таке "Ідеальне місто"

Культурні індустрії в сучасному місті

На почве занятости Культурной картой Днепра имела счастье ознакомиться с интересной статьей. Копирую:


Нова економіка будується тими, хто використовує уяву, творчу енергію та знання для створення нових ідей та цінностей. Відповідно успіх часто залежить від використання синтезу творчості, підприємництва та технологічних інновацій.
Культурні індустрії та креативне підприємництво – це відносно нові поняття в українському контексті, проте не нові явища (визначення «культурні індустрії» запровадили Адорно та Горкгаймер у своїй "Діалектиці просвітництва" 1947 року).
У визначенні ЮНЕСКО цей термін застосовується в тих галузях, які поєднують у собі створення, виробництво та комерціалізацію змістів, які є нематеріальними і мають культурний характер [1].
Ці змісти, як правило, захищені авторським правом, і можуть приймати форму товару або послуги. Залежно від контексту, культурні індустрії також можуть називатися креативними індустріями, або на економічному жаргоні «галузями майбутнього».
Культурні індустрії – це унікальний сектор економіки, який виник внаслідок поширення масової комунікації та глобалізму. У Великобританії сектор культурного підприємництва в 1998 році офіційно був переданий у підпорядкування Департаменту культури, медіа і спорту (DCMS) уряду, що ще раз засвідчує, що ця країна є одним із лідерів та законодавців розвитку креативного підприємництва.
Одне з визначень культурних індустрій стверджує, що це "діяльність, в основі якої лежить індивідуальне творче начало, навик чи талант, і яка може створювати додану вартість і робочі місця шляхом створення та експлуатації інтелектуальної власності" [2].
У секторі культурних індустрій виділяють ряд груп:
  • реклама,
  • архітектура,
  • художній та антикварний ринок,
  • ремесла,
  • дизайн,
  • мода,
  • виробництво кіно- та відеопродукції,
  • програмування, в том числі створення розважальних та інтерактивних програм і комп’ютерних іграшок,
  • музика,
  • виконавчі мистецтва,
  • видавнича справа,
  • теле-, радіо- та Інтернет- трансляції.
Отож культурні індустрії охоплюють такі види діяльності:
  • аудіо-візуальна творчість (фільми, ТБ, радіо, нові медіа, музика);
  • туризм;
  • спорт;
  • книги и преса;
  • спадщина (музеї, бібліотеки, архіви та історичне середовище);
  • перформативні мистецтва (театр, виконавське мистецтво і танок);
  • візуальні мистецтва (галереї, архітектура, дизайн і ремесла).
В свою чергу Дж. Браун виділяє 4 ключових елементи інтелектуальної концепції креативних індустрій:
1... базуються на творчих, художніх можливостях особистостей...
2... діють в спілці з менеджерами та технологами…
3... створюють ринкові продукти…
4... їх економічна цінність має культурне чи інтелектуальне походження...
Культурне підприємництво передбачає перетворення творчого та інтелектуального ресурсу в "творчий продукт", наприклад відеофільм, дизайнерську річ, і т.д. Для міст важливо скеровувати творчий потенціал підприємців через створення творчих осередків та середовищ у містах, які часто називають креативними кластерами.
Креативні кластери – це особливе місце, декілька підприємств, фірм, майстерень, офісів, які об’єднані в спільному просторі і зайняті в сфері культурного підприємництва [3].
В такому кластері виникає спільне, специфічне, відкрите і творче середовище для комунікації і співпраці, створюються нові форми взаємних стосунків як альтернатива соціальному капіталу. Головною рисою креативних кластерів є спільна атмосфера творчості та бізнесу, яка сприяє виробництву нового продукту. Часто такі кластери допомагають проводити міську регенерацію.
В центрі уваги сучасного виробництва має бути творчість і тому акцент переноситься з промислового сектора на індивідуальну креативність і свободу.
Нові сфери культури, такі як мода, телебачення, дизайн є переважно комерційними і сприяють появі креативних професіоналів та менеджерів у сфері культури. Для сектору культурних індустрій особливого значення набуває історична, етнічна, соціальна специфіка місця, де сконцентровані творчі сили, що активно впливає на розробку стратегії в галузі культурних проектів.
Активна підтримка культурних індустрій місцевою владою особливо яскраво проявляється в традиційних індустріальних центрах, наприклад, в Ліверпулі, Манчестері, Берліні чи Мілані. Досліджуючи умови виробництва та життя пролетаріату на прикладі промисловості Манчестера, Ф. Енгельс, описуючи розташування будинків, виробничих будівель помітив особливу атмосферу, яку створюють промислові міста для робітників. Використання просторової організації креативного кластеру почасти є запорукою його успіху.
Ще один важливий суб'єкт творчої економіки – агенції культурних індустрій, які є посередниками між спільнотою креативних підприємців і міською владою [4]. Агенції проводять аналіз ресурсів території і виявляють її творчий потенціал, а вже потім розробляють стратегії розвитку і вибудовують систему підтримки креативного підприємництва. Процес дослідницької та аналітичної діяльності агенцій доволі складний і вбирає в себе трудомістку і тривалу роботу.
Сьогодні найбільші та авторитетні агенції культурних індустрій існують у Великобританії, які є визнаними лідерами у своїй галузі, яких залучають керівники міст різних країн світу для досліджень, консультацій, оцінки перспективи творчого ринку, використання творчого зростання і потенціалу, дослідження перспектив перепрофілювання економіки міста на користь творчого сектора.
Джастин О'Коннор відзначає, що зміна парадигми споживання впливає на виробництво (виходячи з того, що культура стає товаром), яке також розглядається крізь призму культури: культурне споживання пов'язане з освітою, стилем життя, дозвіллям, ідентичністю. Відповідно споживається новий культурний товар, а культурне виробництво має нове ставлення до роботи, кар'єри, досліджень, амбіцій, щастя, успіху, при цьому культурні виробники мають потенціал формувати нові звички [5].
Оскільки виробництво у сфері культури базується на інформації, то надзвичайний розвиток цифрових технологій і глобалізація мереж обміну інформацією зробили культурний сектор одним із самих динамічних у світі.
В числі над-дохідних сучасних компаній світу є ті, що працюють у сфері радіо та теле-мовлення, Інтернету (компанія Google у даний момент є однією з найбагатших компаній світу), розваг і створення ігор.
Такі фірми дають приріст доходів від 5% до 25% щорічно. У США у 1998 році культурні індустрії дали більше доходу ніж авіаційна галузь, а в Британії культурні індустрії генерують більше 150 мільярдів річного доходу (2001 р.), що становить майже 10% національного ВВП [6].
Ще на початку 1980-х років музична індустрія Британії перевищила доходи інженерного сектору, а статистика 1998 року показала, що музиканти, актори та режисери приносять королівству $99 мільярдів щорічно, що перевищує доходи від сільського господарства та вугільної промисловості.
Загалом британські театральні, телевізійні, фільмові та музичні компанії займають 16% світового ринку, що приносить надзвичайні доходи державі і містам. Наприклад, в структурі креативної економіки Британії, Манчестер є важливим центром створення програм для BBC, місцем активного туризму, музичної індустрії, науки та спорту. Ці галузі дозволили регенерувати Манчестер з брудного промислового міста в сучасне привабливе креативне місто.
За даними Європейського союзу, у 2003 році культурний і творчий сектор в європейському масштабі виробляв продукту на суму понад 654 мільярдів євро, що склало 2.6% ВНП ЄС, при цьому частка текстильної промисловості у ВНП становить 0.5%, а харчова промисловість, виробництво напоїв і тютюну - 1.9 %.
При цьому загальне зростання сектору у 1999-2003 роках перевищило 19.7%, що було на 12.3% вище, ніж ріст загальної економіки. Станом на 2004 рік у секторі було зайнято 5.8 мільйонів людей, що становить 3.1% загальної зайнятості [7].
З огляду на значний вплив на економіку, програми підтримки розвитку креативного підприємництва займають ключове місце в соціально-економічній політиці міст і країн Європи та Північної Америки і набувають дедалі зростаючого значення в інших регіонах світу, наприклад, у Південно-Східній Азії та Південній Америці.

Оригинал http://www.creativecities.org.ua/uk/creative-industries/texts/?newsid=22

Спасибо Юле Овчаренко за ссылку)